Вулиця Курбаса
Будинок на перехресті вулиць Тиктора та Курбаса підтверджує різноманітність населення Львова. На його фасаді бачимо рекламні написи одного змісту, трьома мовами – польською, ідиш та німецькою. В цьому будинку колись знаходилась молочарня (молочна крамниця) в якій крім молока, сиру, масла та інших молочних товарів, можна було придбати каву, хліб, печиво, шоколад, какао.
У 1871 р. вулицю назвали на честь Тадеуша Рейтана, який будучи депутатом польського парламенту намагався зірвати ратифікацію Першого поділу Речі Посполитої. Коли всі юридичні хитрощі він вже використав, то за переказами не випускав послів з зали парламенту, лігши перед виходом зі словами: “Вбийте мене, не вбивайте Вітчизну!”. Цей момент відображений на відомій картині Яна Матейка “Рейтан. Занепад Польщі”.
Під час німецької окупації вулиця звалася Рейтарською (Reitergasse – від німецького Reiter – вершник). З 1950 р. вулицю перейменували на честь Павлика Морозова. З 1989 р. вулиця зветься на пошану Леся Курбаса.
Забудова вулиці кін. XIX – поч. XX ст. у стилі сецесії та частково історизму.
Близькість центру та тиша вулиці сприяла тому, що тут було багато готелів.
Будинок №10 – це колишній готель “Французький”, старий напис на фасаді досі свідчить про ті “готельні” часи.
В будинку №9 містився готель “Зіппер”.
В будинку №7 знаходився готель “Берлінський”. Згодом, коли відносини Другої Речі Посполитої та Третього Рейху зіпсувалися, перейменований на “Венеція”.
Будинок №5 звуть львівським Майоліка Хауз за його подібність до шедевру віденської сецесії під такою ж назвою. Збудований в 1907 р. Плитку виготовили у Львові.
Віденський оригінал поєднував на той час незвичні для модерну плаский фасад будинку (без виступаючого декору), прорізаний рівномірними рядами однакових віконних прорізів з його декором глазурованими (майоліковими) кахлями з рослинним орнаментом.
Ритм візерунку відповідає ритму віконних прорізів. Серед квітів можна помітити блакитну королівську лілію.
На першому поверсі від відкриття і до І світової війни діяла “Японська кав’ярня”. На верхніх поверхах розміщувалися квартири. Відповідно нижчій балкон відокремлює рустовану торгову частину від вкритої майолікою житлової.
Всередині прямо біля входу збереглися мальовані на полотні картини.
Будинок №6 – фактично тильний фасад колишнього готелю “Belle Vue” (збудований у 1896 р.). Нині тут торговий центр “Опера Пасаж”.
Найцікавіша споруда на вулиці – будинок №3, збудований у 1909 р. Його стиль – це поєднання неоготики (стрілчасті арки, масверки (трилисники, листки конюшини), вежечки і скульптури химер) та сецесії (маскарони). Два перших поверхи призначалися для ресторану з театром-вар’єте “Casino de Paris”. Театр-вар’єте – театр, в якому відбуваються шоу, що складаються з низки коротких номерів різних жанрів: пісень, танців, акробатичних номерів та номерів оригінального жанру, комічних сцен, реприз тощо, які представляє конферансьє. Для його потреб в інтер’єрі влаштовано овальний в плані зал зі сценою та ярусом лож на балконі. Верхні поверхи призначалися для готелю “Бельведер”. Зараз тут міститься Молодіжний театр ім. Курбаса.
На цій вулиці, в будинку який не зберігся мешкав Франц Ксаверій Моцарт. У Львові та регіоні він жив 30 років (з 1808 по 1838 рр.), давав концерти та уроки музики, писав музичні твори, заснував Музичне товариство св. Цецилії.