Преображенська церква

Ми увійшли до церкви Преображення Господнього, яка для нас цікава тим, що вона із самого початку будувалася для греко-католиків, а не була передана їм пізніше.

Цю церкву будували з 1875 до 1898 року в стилі Неокласицизму. Внутрішній декор – один з найбагатших серед львівських церков. Як бачите інтер’єр храму не багато відрізняється від інтер’єру православної церкви. Основні потоки світла потрапляють сюди через підкупольний барабан, який має дванадцять великих вікон. Поміж вікнами знаходяться постаті апостолів на високих п’єдесталах. Вони зображені у повний зріст зі знаряддям свого мучеництва чи іншими атрибутами. Автором фігур був професор архітектури Леонард Марконі (1892 р.).

Церква побудована на місці колишнього костелу Найсвятішої Трійці отців Тринітаріїв, на основі збережених стін попереднього храму.

У 1923 р. у цій церкві вперше в Галичині відбулося богослужіння українською літературною мовою.

В найновішій історії Львова церква відома тим, що була першим храмом, який повернула собі у власність Українська греко-католицька церква (УГКЦ) в 1989 році.

Зараз розповім Вам про історію та особливості УГКЦ, що відрізняють її від інших християнських конфесій.

Почнемо з княжих часів. У 988 році святий князь Володимир прийняв християнство в його східній (візантійсько) традиції як державну релігію Київської Русі. Це сталося перед тим, як великий церковний розкол 1054 року розділив християнський Схід і Захід. Київська Митрополія була підпорядкована Патріархові Константинопольському, проте, ця Церква продовжувала підтримувати зв’язки із латинським Заходом і його Патріархом – Папою Римським.

Незважаючи на те, що між Константинополем та Римом існували суперечності, київські церковні ієрархи намагалися зберегти християнську єдність. До прикладу, посланці з Русі брали участь у соборах Західної церкви в Ліоні (1245 р.) та Констанці (1418 р.).

Від початку XIV століття у Москві, сформувався та зміцнів новий церковно-державний осередок. Московська митрополія відокремилась від давнішої митрополії в Києві, проголосивши свою автокефалію, тобто самоврядування у 1448 році, а у 1589 році ця Церква здобула статус патріархату.

В той час практично вся територія України була у складі Речі Посполитої. Православна шляхта і духовенство не мали рівних прав із католиками. Тому, а також в силу інших історичних обставин, у 1596 році православний Київський митрополит Михайло Рагоза, 5 єпископів та 3 архімандрити підписали Берестейську унію, в якій визнали церковну владу Римського папи, вийшовши тим самим з-під юрисдикції Константинопольського патріарха, але зберігши при цьому східну християнську традицію і власну самобутність. Однак уніати, як і православні ще довго не вважалися повноцінними християнами і громадянами католицької держави.

Процес впровадження унії не був легкий. В той час, коли православні владики визнали владу Папи Римського, прості люди не могли зрозуміти причин такого рішення і не погоджувалися з ним. Таким чином, склалася ситуація, коли священики залишилися без своєї пастви, а паства без своїх священиків.

Після прийняття Берестейської унії у 1596 році унійними стали Київська, Полоцька архиєпархії та Пінська, Луцька, Володимирська й Холмська єпархії. Унію не прийняли Львівська та Перемишльська єпархії. Після смерті владики Кирила Терлецького у 1607 році Луцька єпархія поступово відійшла від унії, повернувшись до неї у 1702 році за єпископа Діонісія Жабокрицького. У 1691 році до Унійної Київської митрополії приєдналась Перемишльська єпархія за владики Інокентія Винницького, а у 1700 приєдналась Львівська єпархія за єпископа Йосифа Шумлянського.

Українська греко-католицька церква являється єдиною із українських Церков, що має безперервну ієрархічну спадкоємність з часу заснування у Х ст. Київської митрополії.

У 1620 році, через внутрішній розкол в середовищі ієрархії та вірних Київської митрополії, єрусалимський православний Патріарх Теофан III висвятив на Митрополита Київського Йова Борецького та шістьох єпископів. Таким чином відновила свою діяльність Київська православна митрополія. Отже, починають паралельно існувати дві українські церкви – Православна і Уніатська. У 30-40-х роках XVII століття спроби митрополитів обох церков скликати спільний Собор та проголосити Київський Патріархат закінчилися невдачею.

В 1686 р. православна Київська митрополія була підпорядкована Московському патріархатові й перетворена на звичайну єпархію в процесі послідовної уніфікаційної та русифікаторської політики царату.

Після трьох поділів Речі Посполитої у кінці XVIII ст., майже вся Україна за винятком частини західноукраїнських земель опинилася в складі Російській імперії. Імператриця Катерина ІІ розпочала боротьбу проти Унійної Київської митрополії, спрямовану на її повне знищення і підпорядкування Російській православній церкві. В 1795 році був затриманий під домашнім арештом митрополит Теодосій Ростоцький, звідки він, відокремлений від своєї митрополії, міг контактувати з вірними тільки дипломатичним шляхом. Наступні митрополити призначалися російськими чиновниками і не були визнані Папою Римським. В 1839 р. на Синоді у Полоцьку Церкву було приєднано до православного Московського патріархату.

Найдовше на теренах Російської імперії Уніатська церква проіснувала на Холмщині. Так, Холмське єпископство протрималось до 1871 року.

На тій частині України, що в кінці XVIII ст. відійшла до складу Австрії, Унійна церква продовжувала існувати і розвиватися. В 1774 році імператриця Марія Терезія змінила назву Церкви з «Унійної» на «Греко-католицьку», яка зберігається за Церквою і до сьогодення. Греко-католицькі священики були зрівняні у правах з римо-католицькими. Того ж року Марія Терезія відкрила «Барбареум» – першу греко-католицьку духовну семінарію, що розташовувалася у Відні, а 1783 – Генеральну греко-католицьку семінарію у Львові.

У ХІХ-ХХ ст. єпископи та священики УГКЦ стали безпосередніми учасниками політичного, економічного та культурного відродження українського народу. Зокрема автором музики гімну України є священик Михайло Вербицький.

Після закінчення Другої світової війни, з другим приходом комуністів на Західну Україну, в березні 1946 року у Львові відбувся псевдособор, на якому було проголошено ліквідацію УГКЦ, значну частину її майна передано Російській православній церкві, а вірних та духовенство насильно змушували зрікатися своєї Церкви. Велика частина греко-католицького духовенства була репресована.

З 1946 до 1989 року УГКЦ була змушена діяти в підпіллі. Та незважаючи на всі зусилля режиму, під проводом підпільної ієрархії продовжувалося церковне життя на Батьківщині та в місцях заслань.

Від середини 80-х років в Україні розпочався процес відродження УГКЦ. Переломними подіями були багатотисячний молитовний похід у Львові до Собору Святого Юра 17 вересня 1989 року з вимогою легалізації УГКЦ в Радянському Союзі і зустріч Папи Римського Івана Павла II з главою Радянської держави Михайлом Горбачовим в грудні цього ж року. Ці події дали початок відродженню легальної структури УГКЦ, відновленню монастирського життя, процесу повернення відібраних святинь, відбудові системи духовної освіти.

Українська греко-католицька церква є однією із 22 Східних католицьких церков, які визнають владу єпископа Риму. За кількістю своїх вірних (понад 5,5 мільйонів) вона є найбільшою у світі з усіх Східних католицьких церков та другою після Римо-католицької церкви.

Тепер поговоримо про обрядові та догматичні особливості УГКЦ.

УГКЦ є католицькою Церквою візантійського обряду. Це значить, що різниця між православними і греко-католиками не полягає в обряді, бо обряд у них спільний.

Різниця між цими Церквами в тому, що греко-католики підпорядковані Римському престолу, а кожна Православна церква підпорядкована своєму первоієрарху.

Також різниця в тому, що греко-католики приймають такі вчення Католицької церкви, як наприклад, про чистилище, Непорочне зачаття Діви Марії, чи Filioque.

Вийдемо з храму і продовжимо нашу екскурсію. Зараз ми знаходимося на вулиці Краківській, що вела від площі Ринок до Краківської брами, за якою починалася дорога в напрямку Кракова.

Цей текст є частиною екскурсії “Вулицями середньовічного Львова”, авторства екскурсовода Миколи Хилюка. Замовити проведення цієї екскурсії Ви можете за номером тел. +38 (093) 486-56-07 (Микола).

Відгуки про екскурсію “Преображенська церква”

  1. Ярослава

    25. Чер, 2014

    “Найдовше на теренах Російської імперії Уніатська церква проіснувала на Холмщині. Так, Холмське єпископство протрималось до 1871 року.”

    Як Холмщина могла належати Російській імперії??? Це як мінімум нелогічно.

    Відповісти на цей відгук

Поділіться враженнями

Ім'я (обов'язково):

Email (обов'язково)

Сайт (не обов'язково)

Ваш коментар:


(відповідь вкажіть цифрою)