Перші роки австрійського панування
Порівняно з часами розгнузданої шляхетської сваволі, нова австрійська влада була, без сумніву, кращою. Після приходу австрійців почали налагоджуватися фінансове господарство, адміністративне управління, нормальне щоденне життя. Законодавство Австрійської імперії мало ту незаперечну перевагу перед законами польських часів, що воно виконувалося. Повільно, через силу і примус мешканців Галичини знову привчали до порядку.
Новоприєднана провінція імперії початково для австрійських чиновників не виглядала надто привабливо. Сюди рушали ті, хто не зміг влаштуватися в пристойніших провінціях. Держава не вимагала від кандидатів на посаду службовця в Галичині шляхетського походження, відмінних адміністративних здібностей чи похвальних рекомендацій з попереднього місця роботи. Вистачало вміння писати й читати та знання хоча б однієї із слов’янських мов, необов’язково української чи польської.
Усе це місцева польська аристократія сприймала з кепкуванням. Схильні вихвалятися своїми титулами, галицькі поляки з неприхованою зневагою ставилися до цього чиновництва. Якось одна шляхтянка, пані Коссаковська, їдучи в одній кареті з губернатором краю Антоні Пергеном, демонстративно подала милостиню двом жебракам – поляку й німцеві, причому німцеві дісталася золота монета, а землякові – лише гріш. На питання здивованого губернатора, що це має означати, стара графиня пояснила, що, на її думку, цей жебрак нітрохи не кращий, аніж ті чиновники, що приїхали до Львова голі й босі, а тепер беруть учать в управлінні краєм. Тому німецькомовний жебрак завтра цілком може стати високим достойником галицької бюрократичної машини, а отже, вона поспішає задобрити його, поки він ще не зайняв державної посади.
Цьому авангарду імперських чиновників приїжджаючи до Галичини по суті не було що втрачати, а отримати можна було все.
Корупція та інші злочини теж були звичним явищем для перших років австрійського правління в Галичині. Існував навіть анекдот про те, що життя у Відні стало набагато безпечніше після приєднання Галичини, бо сюди виїхали усі злодії, щоб отримати тум пости чиновників.
