Оперний театр
Перед нами – будівля Львівського національного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької, найвидатнішої української оперної співачки.
Будівля театру знаходиться на незвичайному місці. Адже ще трохи більше як 100 років тому тут протікала річка Полтва.
В Середньовіччі – це була досить повноводна річка, через Львів тоді пропливали кораблі, дістаючись до Балтійського моря – через Віслу та Західний Буг.
В XIX ст. річка була вже дуже забруднена і в 1890-х роках русло Полтви на центральному проспекті було сховане у підземний бетонний колектор.
А для того, щоб збудувати тут Оперний театр, довелося також змінити русло річки, таким чином, що театр зараз знаходиться немов на півострові.
Львівську оперу, або як її раніше називали «Великий театр», будували з 1897 по 1900 рік за проектом архітектора Зигмунта Горголевського.
Зверніть увагу на багато прикрашений скульптурним декором фасад будівлі театру, виконаний у стилі віденського Неоренесансу. Архітектор, ніби готує глядача до майбутніх різноманітних вистав. Внизу у двох нішах Ви можете побачити: справа – скульптуру Трагедії з кинджалом в руці, а зліва – Комедії з маскою. Мистецтво, як і життя, об’єднує комічні і трагічні риси.
Зверху над карнизом розміщений ряд оточених вінками гербових щитів. У центральній частині привертають увагу дві групи хлопчиків-геніїв, що тримають щити з гербами міста Львова.
Аттик на верху оздоблюють виконані з пісковику фігури давньогрецьких муз роботи львівських скульпторів. На тій же висоті, під крилатими скульптурами знаходяться два барельєфи на античні теми – «Вшанування поезії» (зліва) та «Гомер декламує свої поеми» (справа).
Філософським за своїм змістом є декор тимпану – трикутника під дахом (скульптор А. Попель). У центрі – зображення літнього чоловіка, який сидить на сфінксі, що асоціює собою мудрість і відкриває юнакові таємниці людського буття. Він говорить про те, що життя людське складається з радості і печалі. Тимпан умовно поділений на дві частини. На правій стороні зображені сцени, що символізують радість: танцююча пара, та пара, яка п’є вино, а в самому кутку – мирна пантера, як символ перемоги культури над дикістю. Ліва сторона овіяна смутком: це сцени викрадення дівчини та оплакування воїна, який загинув за батьківщину на полі битви, про що свідчать символи мужності і героїзму – орел, щит та меч.
Споруда будувалася для оперного театру і тому не випадково будову увінчують мідні скульптури – зліва, геній Драматичного Мистецтва з театральною маскою і кинджалом в руці, справа – геній Музики з лірою і лавровим вінком на голові. Автор нагадує нам, що опера – це синтез музики і драми. Люди мистецтва завжди мріють про славу, тому Горголевський на найвищу точку будівлі театру поставив фігуру Слави з золотою пальмовою гілкою, яка є символом найвищої нагороди для людей, які присвятили себе мистецтву. Ці скульптури виконані талановитим українським скульптором Війтовичем.
Відомий львівський гінеколог Антоній Марс якось заклався із приятелями, що скульптура «Слави», котра вінчає фронтон Опери, має такий животик, який зазвичай буває у жінок на четвертому місяці вагітності. Аби довести правдивість своїх слів, йому довелося розшукати модель, котра позувала скульптору. Припущення медика підтвердилися – львівська «Слава» і справді є «вагітною».
Прошу Вас звернути увагу на наріжну будову справа через дорогу. До спорудження оперного театру музичні та драматичні вистави відбувалися у будинку колишнього театру графа Скарбка. Колись це була одна з найбільших театральних споруд Європи. Під час її будівництва під фундамент у ґрунт було вбито 16 тисяч паль із мореного дуба. Тепер в цій споруді працює Український академічний драматичний театр ім. Марії Заньковецької.
Цей текст є частиною екскурсії “Вулицями середньовічного Львова”, авторства екскурсовода Миколи Хилюка. Замовити проведення цієї екскурсії Ви можете за номером тел. +38 (093) 486-56-07 (Микола).
