Дворик Вірменської церкви

Продовжуємо нашу екскурсію (переходимо у дворик ресторану «Mons Pius»). Перед Вами знаходиться будинок колишнього вірменського банку «Mons Pius» (в перекладі – Гора благодаті) (XVII ст.). Зараз в цьому приміщенні розміщений однойменний ресторан.

А тепер пройдемо у східний дворик Вірменського собору.

Вежа церкви була збудована в кінці ХVI ст. за проектом Петра Красовського. Безпосередньо до вежі примикає будова колишнього палацу вірменських архієпископів (XVII-XVIII ст.).

У 1726 р. у цьому дворі встановили пам’ятну колону зі скульптурою св. Христофора, який тримає на плечі маленького Ісуса (скульптор Крістіян Сейнер) в пам’ять про фундатора відновлення храму у 1723 р. – голову вірменського суду Христофора Августиновича. Цей святий вважається покровителем мандрівників.

Тепер подивіться на незвичайну для Львова за своєю архітектурою будівлю Вірменського собору. Вірменський кафедральний собор Успення Пресвятої Богородиці будувався в середині XIV ст. (з 1356 по 1363 рік).

Перед Вами найдревніша частина сучасного Вірменського собору. Ця хрестово-купольна, тринавна будівля збудована з ламаного каменю і обличкована тесаними кам’яними плитами. Купол, над яким здіймається дванадцятигранний барабан має ребра викладені з опалених глиняних горщиків, для покращення акустики храму. Фасад прикрашає витончена різьба навколо вікон і на фризі, та ренесансні сліпі арки. Храм будувався на кошти вірменських купців. Це є одна з найстаріших будівель Львова, яка збереглася до наших днів.

Тепер оглянемо південне подвір’я зі збереженою аркадою, побудованою у ХV ст. Тут знаходилося старе вірменське кладовище, від якого залишились нагробні плити з епітафіями. Вірмени таку плиту називають – «Хачкар».
Нагробки різночасові з вірменськими, латинськими та польськими написами. Їх добре видно в галереї і біля протилежної стіни. Найстаршим близько 600 років. Проте, як кажуть, кісток під плитами вірменського подвір’я вже давно немає, їх було вивезено за межі міста ще тоді, коли Львів перейшов під владу Австрії. В той час за чинними в імперії санітарними нормами були перенесені всі кладовища за межі центру міста.

Хачкар – (вірм. «хрест-камінь») – вид вірменських пам’ятників у вигляді кам’яної стели із вирізьбленим зображенням хреста. Хачкари встановлювали біля доріг, у монастирях, всередині і на фасадах храмів. Всього на території Вірменії знайдено декілька тисяч хачкарів.

На стіні будинку, що межує з кладовищем, вміщена дерев’яна різьблена каплиця «Голгофа» – унікальна пам’ятка середини XVIII ст. В світі є дуже мало прикладів збереження дерев’яних скульптур у відкритому просторі з настільки давніх часів.

Також прошу звернути увагу на вірменський меморіал у вигляді хачкара, що був встановлений в пам’ять жертв геноциду вірменського народу, що відбувся в 1915 році на території Турецької держави.

На цьому ж подвір’ї знаходиться скульптура Ісуса Христа, яка символізує хресну дорогу (скульптор Томаш Дикас, 1889 р.).

Повернімося на вулицю Вірменську. Як бачите, рівень вірменського храму тепер є значно нижчим, ніж рівень самої вулиці.

Зверніть увагу на скульптуру «Богородиці з дитям», що знаходиться у ніші над воротами огорожі Вірменського собору. На тлі образу вирізьблена дата – 1664 р. Можливо, це дата виготовлення цієї скульптури. Постать Марії стоїть на фоні вогняного ореолу, на її голові – царська корона. Матір Божа стоїть на земній кулі, що опоясана змієм. Маленький Ісус простромлює змія списом. Сама Земля спочиває на спині лева.

А тепер перейдемо до входу у Вірменську церкву.

Цей текст є частиною екскурсії “Вулицями середньовічного Львова”, авторства екскурсовода Миколи Хилюка. Замовити проведення цієї екскурсії Ви можете за номером тел. +38 (093) 486-56-07 (Микола).

Поділіться враженнями

Ім'я (обов'язково):

Email (обов'язково)

Сайт (не обов'язково)

Ваш коментар:


(відповідь вкажіть цифрою)