Відкрий Львів для себе!

Домініканський костел

[Слайдшоу]

Адреса: пл. Музейна, 3

«Soli Deo Honor et Gloria» – єдиному Богу честь і слава, написано на фасаді однієї з найкращих пам’яток у стилі бароко у Львові. Це храм Пресвятої Євхаристії, колишній костел Божого Тіла ордену домініканців.

Зведена на початку XV ст. готична будівля домініканського собору займала місце сучасного храму майже до середини XVIII ст. Монастирські хроніки твердять, що храм було споруджено у тому самому місці, де в XIII ст. стояв терем князя Льва Даниловича. У 1742 р. склепіння старого домініканського собору розтріскалися, і його довелося розібрати. Зараз від старого готичного храму збереглося лише п’ять алебастрових надгробків у вигляді сплячих лицарів.

Нинішня, бароковий споруда храму споруджена у 1764 році за проектом австрійського військового архітектора – коменданта Кам’янець – Подільської фортеці Яна де Вітте. Будівельними роботами керував Мартин Урбаник. Велична будівля повинна була здивувати, вразити, захопити глядача містичним пафосом, підкреслити могутність ордену. Велика кількість декоративних прикрас надала споруді палацового вигляду.

Прототипом для архітектури костелу був храм св. Карла Борромео (Карлскірхе) у Відні (1716-1737), збудований Фішером фон Ерлахом, але ідеї Яна де Вітте яскравіше виявили стилістику бароко.

Динамізм і експресію фасаду підкреслюють скульптури роботи Себастьяна Фесінгера. В австрійські часи постала і дзвіниця храму (1865, арх. Ю Захарієвич). Будівництво дзвіниці поряд із собором вдалося завершити лише у середині XIX ст.

Досить суперечливі наслідки мала реставрація храму, проведена в 1905-1914 рр. Найбільшою помилкою реставраторів стало нанесення позолоти па зелені скульптури августинців, розміщені під куполом храму.

Над віконцем першого поверху можна побачити герб Домініканського ордену. Пес лежить під короною на біблії. З рота в нього виривається вогонь, який має спалити єретиків, в зубах в нього факел – символ інквізиції.

Інтер’єр церкви вражає своєю величчю. Під куполом знаходяться дерев’яні рококові скульптури домініканців, що піднялися у своєму кар’єрному рості аж до рівня «святий». Скульптури виконані львівськими майстрами другої половини XVIII ст. Святі виглядають дуже манерно, рухливо і по-світськи. Головний вівтар прикрашений чотирма фігурами апостолів (1775-1777) – роботи скульптора Полейовського. Проект головного вівтаря виконав М. Урбаник (1766).

За традицією у підземеллях Домініканського костелу ховали представників шляхетних католицьких родів, тому в інтер’єрі можна побачити велику кількість надгробків, виконаних у різні часи. З найбільш цінних реліквій в оздобленні інтер’єру слід назвати надгробок Юзефи Борковської (1811) з каплиці св. Домініка роботи видатного датського скульптора епохи класицизму Бертеля Торвальдсена. Варто відзначити пам’ятники польському художнику Артуру Гроттгеру, який похований на Личаківському кладовищі, Валерія Гадомського та австрійському губернатору Францу фон Гауеру скульптора Антона Шімзера.

До костелу прилягає набагато старше приміщення монастиря з цікавими готичними та бароковими інтер’єрами. Один з них – це колишня трапезна, у якій на початку ХVIII століття було укладено угоду про спільне ведення війни проти Швеції, підписану російським царем Петром І та представниками польських магнатів. Після закриття монастиря у 1818 році, у приміщенні монастиря організували гімназію. Одним із учнів якої згодом став Маркіян Шашкевич.

Після ІІ світової війни монахи виїхали до Польщі, забравши з собою велику кількість цінних речей, в тому числі і ікону, яка за переказами була подарована Володимирові Великому майбутньою дружиною, візантійською царівною Анною. Тепер ікона знаходиться у гданському костелі Св. Миколая.

Із Домініканським монастирем пов’язана лірична, але дуже сумна історія. Тут у 1559 році зупинялась красуня Гальшка, спадкоємиця казкових багатств князів Острозьких. Мати вибрала для неї чоловіком князя Симеона Слуцького. Але войовничий воєвода Лука з Гурки, закоханий не стільки у дівчину, скільки в її багатство, був налаштований так рішуче, що Гальшка разом із матір’ю втекла від його залицянь до Львова, під захист святих стін Домініканського монастиря. Саме тут малесеньким тихим двором, затишно обсадженим квітами, гуляла вона у мріях про свого судженого Симеона. Він не зрадив кохання і під плащем жебрака прослизнув до обителі у надії взяти шлюб з Гальшкою. Але закон служив сильним світу цього, отож воєвода Лука розпочав облогу монастиря. Після того, як він перекрив водогони, монахи мусили видати княжну. Староста Львова ув’язнив красуню у Високому замку, а потім, за наказом короля, віддав її руку Луці. Нещасна княжна не витримала випробувань, збожеволіла і незабаром померла, а її багатство не дісталося жорстокому чоловіку, а було розділене між її родичами.

У радянські часи у соборі розміщався музей атеїзму, під головним куполом храму було підвішено маятник Фуко. У 90-х роках минулого століття в домініканському костелі періодично відбувалися концерти органної музики. Пишне рококове оздоблення храму створювало чудовий супровід для сприйняття класичної музики.